Кохання.Рабство.Свобода.

«Клянусь своей жизнью и любовью к ней, что никогда не буду жить ради другого человека и никогда не попрошу и не заставлю другого человека жить ради меня»






Ви ніколи не замислювалися над тим, чому так рідко трапляються пари, які ніколи не сваряться? Цікаво, правда. Зазвичай непорозуміння приходять,коли закінчується період влюбчивості. До того, ви почуваєте себе прекрасно, все навкруги набирає яскравих фарб...Мабуть,що кожен коли-небудь це відчував. А коли проходить влюбчивість, починається, щось, що сигналізує про те, що краще всетаки залишитися друзями. Бльшість так і робить. А може, просто ця більшість неправильно розуміє поняття "стосунків"?

Цікаво, правда, з однієї сторони, стосунки - це правильно, адже тоді те, що відбувається, набуває певного "узаконення" в середовищі. Для слабких людей слово "стосунки", а ще краще "серйозні стосунки" означає певну стабільність, захист від зради.

Та чи правильно це?

Чи правильно вимагати від людини бути завжди вірною, якщо наврядчи знайдеться хтось,хто на 100% може запевнити вас у власній вірності? мабуть ні. Не варто вимагати того, чого сам дати не можеш.

Виходячи з вищесказаного, маємо, що сварки - це просто відчуття невпевненості у тому, що ти можеш віддати стільки ж скільки віддають тобі. КОли ми сваримось - ми просто стараємся вирівняти рахунок, щоб хтось не став кращим, а ми не стали гіршими. Цілком логічно.

Тоді абсолютно правильними є так звані "вільні стосунки". Коли людина віддає тобі стільки, скільки вважає за потрібне, а ти в свою чергу не ображаєшся, коли утримуєш менше.

Здається, брєд?

Але, можливо,саме в той момент, коли ти усвідомиш,що любити хочеться навіть тоді,коли нічим не зобовязаний,коли ніхто не звинувачує в тому, що ти поганий, злий, егоїстичний...ти зрозумієш,що любов - це свобода, а стосунки - стереотипні правила, які нікому непотрібні.