«По этому поводу стоит заметить, что людей надо либо ласкать, либо устранять, ибо за малое зло они могут отомстить, а за большое не могут. Вот почему обиду надо наносить таким образом, чтобы не бояться мести».
Никколо Макиавелли (1469-1527)
«Люди в большинстве своем - эгоцентристы настолько законченные, что не интересуются ничем, кроме самих себя. Любое сделанное кем-то замечание они принимают на свой счет, всё наталкивает их на размышления об их собственных делах, при малейшем шансе в центре их внимания оказывается собственная личность, сколь бы отдаленной ни была на самом деле тема».
Артур Шопенгауэр (1788-1860)
Челове́к разу́мный (лат. Homo sapiens) — вид приматов из семейства гоминид, способный к речи, абстрактному мышлению, прямохождению, изготовлению и использованию орудий труда и культуре. Человек оказал значительное влияние на биосферу, создав собственную оболочку Земли — антропосферу. Совокупность индивидов человеческого вида называют человечеством. Взаимодействие индивидов превращает население в общество, или социум. В последние два десятилетия прорывы в изучении человека разумного делает этногенетика, представленная целым рядом важных достижений.
Википедия.
М-да… то як же тоді потрібно ставитися до людей?... складне питання, правда?
Подумайте…
Думайте ще…
Ще думайте…
Напрягайтесь….
Думайте ще…
Відповідь приходить одна: «ХЗ» … з однієї сторони ми чітко та і прекрасно пам’ятаємо фрази з шкільної етики, чи навіть біблії, що треба ставитися до інших так, як би ти хотів щоб ставилися до тебе… і що? Спробуємо. Уявімо, що коли тебе послали – ти відповідаєш: «Я тобі пробачив», або коли в тебе вкрали гаманець – ти скажеш «Бери – я знаю, тобі треба допомогти, в тебе фінансові проблеми»… як в такому випадку на вас подивляться, що про вас подумають ?
Божевільний…
Тепер інша ситуація… ТИ кожен день працюєш по 10 годин заради того, щоб мати те життя, про яке мрієш…ти скидаєш одного, ставиш на його місце іншого, ти кричиш, б’єш, вбиваєш, ламаєш комусь життя і не розраховуєш, що хтось допоможе, коли це повстане проти тебе… Тобі по-барабану, ти – просто одинокий воїн за хороше життя… ти прекрасно знаєш, що біблейське правило: «Бють в праву щоку – підставляй ліву», для тебе закінчуєьтся так: «а потім пригинаєшся та з правої лівий хук…». До тебе приходить хтось і просить гроші, ти не даєш…
Як ви вважаєте, хто більш справедливий: той, хто віддає, позичає, жаліє, чи той, хто забирає останнє, ніколи не виручає, коли просять зжалитись – ще сильніше б’є.
Хто з них робить більше користі???
?... складне питання, правда?
Подумайте…
Думайте ще…
Ще думайте…
Напрягайтесь….
Думайте ще…
Всі мабуть що кинули свою симпатію «добрій» людині, яка жаліє, підтримує, допомагає….а до чого це все? Що корисного робить ця людина іншому? Нічого. Подачки розбещують, доброта розслабляє людину, жалість робить її інвалідом. Жаліти – значить бажати зла, вбивати людську силу…
Тому краще ж для вас розраховувати тільки на себе, замість того, щоб давати готове людям – краще навчіть їх самим це досягнути, перш ніж пожаліти – подумайте і скажіть: «а не нити слабо? Слабо підняти ж.. і почати щось змінювати???»
Мені не слабо і тому я попереду.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар