Life clock

Він стояв у напівпорожньому коридорі. Напівпорожній чи напівзаповнений він був не через натовп, а більше через те, що саме його думки заповнювали весь простір. А на стіні тихо та впевнено постукували стрілки годинника.

Годинник. Людина, дивлячись на стрілку, точно визначає кора година і кладе руку в попереднє положення. Що оцінює вона? Тільки результат, який її цікавить. Людина ніколи не згадує систему, яка приносить цей результат механізм вражає точністю та незмінністю впродовж довгого часу. Систему неможливо зламати чи змінити, вона щодня, щогодини, щохвилини та щосекунди видає свій результат. А людина?

Люди, як завжди помічають лише результат, забуваючи систему, яка його видає. Ця система зрозуміла лише тому, хто створив даний механізм.
Його одяг не відображав нічого окрім приналежності до соціального стандарту. Сірий англійський костюм, біла синтетична рубашка, краватка без жодного прояву стилю та смаку, дешева запонка та білі зуби, обрамлені стандартною добре від тренованою посмішкою менеджера нижчого рангу, а ще… велика, кольору золота, підробка годинника Rado.
Годинник. Відомо, що якщо б зробити так, щоб стрілки годинника йшли в протилежному напрямі від того, до якого звикли люди, мало хто розбирав би яка година, оскільки ми звикли бачити те, що хочемо, а не те, що нам дійсно показує реальність. Ми не віримо в те, що система, яка тисячу років йшла щосекунди так, не може тепер іти інакше. Збій системи нереальний. Хто знає, чому творець годинника зробив його саме таким: хід стрілок, розташування позначок, механізм.
Все його життя пройшло системно та як по маслу… Дитсадок-школа-університет-робота. Кожен день був гарно спланований та педантичний… Сніданок-транспорт-робота-обід-робота-транспорт-вечеря-ліжко. Ця ідеально настроєна система ніколи не давала збою. Правда ж, гарний результат.